Чотириколісна утоплена

31

Спробуємо зрозуміти, як можна виявити машину-амфібію

Нещодавно на нашу країну обрушилися зливи. Центральна і південна частина Росії потрапили в зону підтоплення. В Мережі повно фотографій і відеороликів, де показано наслідки стихії. А вже скільки автомобілів «потонуло» сказати не зможе ніхто. Пройде тиждень-інша і ці «Іхтіандри» вирушать на пошуки нових власників через авторинки і різні сайти купівлі-продажу. Адже наслідки таких «водних процедур» найчастіше перетворюють нормальний автомобіль у цього «потопельника», шлях яким один – в утиль. Але господарі таких «русалок» рідко готові розлучитися з грошима, тому воліють просто продати авто. Добре це чи ні – кожен вирішує сам для себе.

Прихована загроза

На вторинному ринку автомобілів від зустрічі з утопленницей ніхто не застрахований. Всім відомо, що метал і електроніка з водою не сумісні. Тому авто, побував у костюмі Наутілуса Помпіліуса, навряд чи порадує свого власника. Адже через вологи виходять з ладу майже всі системи, починаючи від двигуна і закінчуючи електропроводкою.

Важливо знати: Дурять нашого брата

Проблема ще й у тому, що несправності з’являються не відразу, а через деякий час (воно залежить від якості автомобіля). Спочатку починають з’являтися «глюки» – ні з того ні з сього в машині починають барахлити вузли і системи, а потім вона і зовсім може наказати довго жити. Ремонт зазвичай рівноцінний вартості нового авто і займає тривалий час. Цими новинами «порадують» власника в автосервісі.

Як авто реагує на водне середовище?

Вода небезпечна для всього автомобіля в цілому. Двигун ризикує отримати гідроудар, від якого він навряд чи зможе оговтатися. Але такі машини у продажу зустрічаються вкрай рідко. Адже не так багато знайдеться бажаючих придбати авто з заклинившим двигуном.

Якщо ж автомобіль повністю поринув у водойму або ж деякий час опинився в полоні затоплення, то це зовсім плачевно позначиться на його стані. По-перше, рідина, швидше за все, потрапить в двигун через картер, змішавшись з маслом. По-друге, дрібні частинки піску, бруду тощо стануть справжнім абразивом. Поступово з-за них буду приходити в непридатність важливі вузли: циліндри, клапани, поршні. А їх заміна досить дорога.

Навряд чи долі «водолаза» вдасться уникнути і коробці передач. Під дією дрібного сміття її вузли змінюються в розмірах. До того ж масло, змішане з водою втрачає свої мастильні й охолодні властивості, що так само загрожує неприємними наслідками. Причому всі ці «болячки» виявляться дуже швидко. Спочатку механічна коробка передач почне видавати неприємні і лякаючі звуки, а потім і зовсім може заклинити, якщо не спробувати вилікувати захворювання на початку.

Якщо ж у воді побувала автоматична коробка, то її ресурс зведеться практично до нуля. Адже «начинка» АКПП складається з електроніки, часом навіть оснащеної персональним комп’ютером. При попаданні вологи відбувається замикання, а отже, система вийде з ладу. Сучасний «автомат» напханий електронікою, часто навіть обладнаний власним комп’ютером. Замикання гарантовано виведе цю складну начинку з ладу. АКПП ремонтують досить рідко, частіше – просто міняють. Хто хоч раз стикався з подібною проблемою знає, скільки коштують такі послуги в автосервісах.

Рознос дизельного двигуна. Суть явища, як його уникнути і як його зупинити?

Погіршується із-за води і працездатність підвіски. Рідина вимиває з вузлів мастило і автомобіль стає схожим на відро з гайками. Його підвіска починає гриміти і стукати.

Ознаки потопельника

Зрозуміти, що вподобана на ринку машині зовсім не машина, а «підводний човен», досить проблематично. Особливо, якщо її колишній господар або продавець намагалися замести сліди. Однак спробувати все ж можна.

При візуальному огляді авто потрібно придивитися до її фарам. У деяких «амфібій» передні або задні вогні всередині покриті шаром конденсату, немов запітніли. І якщо машина свіжа (їй не 10 або 15 років), то цей факт говорить про багато що. Тому не можна вірити продавцю, рассказывающему про те, що фари запітніли з-за дощу. Навіть під час негоди оптика повинна залишатися сухою.

Якщо ж продавець виявився дуже ледачим або нахабним, то всередині машина пахне старими шкарпетками. Цей запах важко сплутати з якимось іншим. Але якщо в салоні (а іноді і в багажнику!) авто навешана ціла купа різних «ялинок», «м’ячиків» та інших пахучих засобів, то краще не витрачати свій час, а зайнятися пошуком іншої машини. Дев’яносто відсотків, що продавець намагається приховати болотні запахи. До речі, цей аромат найчастіше виходить від повсті, що застосовується для шумоізоляції. При контакті з водою він збивається в грудки.

Оббивка салону так само може дати пару «зачіпок». На тканині залишаються розводи, велюр злипається, а шкіра стає дубовий. Правда, ці недоліки господарі утоплеників легко усувають з допомогою звичайної хімчистки.

Дивіться також: Всі відомі факти про Лада Веста

Якщо з’явилися хоч найменші підозри на «підводний човен», то салон потрібно уважно досліджувати з допомогою ліхтарика. Головне, не боятися видатися смішним, допитливим або скучним. В кінці кінців, ви купуєте не запальничку за тридцять рублів.

Першим ділом потрібно розвідати обстановку під килимками і гумовими ущільнювачами. Якщо там виявляться сліди вологи, дрібні частинки або ж корозія, то сумнівів вже не залишиться. Адже іржа в першу чергу з’являється в тих місцях, де за визначенням контакту з вологою не передбачається, а значить, там немає антикорозійної обробки.

Якщо вийде, то потрібно дослідити метал під приладовою панеллю. Якщо виявляться хоч найменші сліди іржі, то від авто, в цілях власної безпеки, краще відмовитися. Не рідкісні випадки, коли під панеллю в проводах можна побачити піщинки і інше сміття. Адже повністю позбутися слідів не вийде в будь-якому випадку.

Якщо ж там все чисто, то можна оглянути каркас сидіння, для цього крісло потрібно максимально відсунути спочатку в одну, а потім і в іншу сторони. І до речі, якщо скло приладовій панелі хоч трохи запітніло, то це теж одна з ознак «русалки».

Потім необхідно перевірити працездатність електрообладнання. Лампочки, датчики, склопідйомники, круїз-контроль, кондиціонер (клімат-контроль), пічка – абсолютно все повинно бути справним. Якщо ж хоч щось, пов’язане з електрикою, не працює, а продавець пояснює це перегорілим запобіжником або чимось ще, то потрібно можна попросити його усунути несправність. Якщо відмовиться, то далі говорити з ним нема про що.

Допомогти у визначенні «субмарини» може і звичайна магнітола. Плати у ній невеликого розміру, тому струмопровідні доріжки знаходяться близько один до одного. Навіть незначне потрапляння вологи може вивести їх з ладу. Тому якщо магнітола огидно скрипить при запуску, радіо постійно хрипить або стрибає з однієї частоти на іншу, то цілком можливо, що машину затоплювало. Хоча продавці найчастіше це пояснюють поганою антеною.

Ну і останнє, на що потрібно звернути увагу – це поведінка самого продавця. На ринках машинами з каламутним минулим найчастіше торгують перекупники, для яких головне швидше і дорожче продати товар. Тому вони всіма силами будуть намагатися ввійти в довіру, тим самим відволікаючи від детального вивчення авто. В їх арсеналі різні жарти, байки, історії про тяжку і повною позбавлень життя. Ну а головний козир – хороша знижка «тільки для тебе». Загалом, потрібно бути напоготові і забувати, що ваша мета – купівля автомобіля, а не дружня розмова.

Буває так, що навіть детальний огляд машини не зможе допомогти у визначенні «русалки». Якщо сумніви щодо минулого авто все ж є, то потрібно не полінуватися і відправити його діагностику в автосервіс. Там точно зможуть дати відповідь.

Підсумок

Ну а якщо пощастило і ви щасливий володар «субмарини», то першим ділом поміняйте всі масла і фільтри. Потім доведеться знімати обшивку в салоні і обробити метал антикорозійним засобом. Майже напевно доведеться замінити і більшість електронних блоків, запобіжників і так далі. Ремонтувати «Іхтіандра» доведеться довго і наполегливо. Так що краще від такого подарунка долі просто позбутися. А перепродати або здати в металобрухт – справа ваше.

Автор: Павло Жуков