Автомобілі почали оснащувати кондиціонерами ще в кінці 1930-их рр, хоча масове поширення вони отримали в п’ятдесятих. Цікаво, що радянські машини подібним обладнанням майже не комплектувалися, причому на цей рахунок є відразу три цікаві теорії, про які розповів портал 110km.ru.
Деякі стверджують, що в радянському союзі просто не вміли робити автокондиціонери, ось тільки це явна помилка. На моделях представницького класу (для вищих керівників) вони були. Наприклад, з’явився в 1959 році лімузин «зіл-111а» якраз таки міг похвалитися охолоджуваним салоном.
Інша справа, що випускаються в срср кондиціонери не відрізнялися надійністю і були складні в ремонті. До того ж вони самі по собі були вельми дорогими, через що ставити їх на масові машини для рядових радянських громадян було як мінімум недоцільно.
Згідно з іншою теорією, радянські виробники просто не гналися за прогресом. В якійсь мірі це дійсно так. Через відсутність конкуренції заводи були не зацікавлені в модернізації своїх машин, тому в плані оснащення моделі з срср сильно поступалися аналогам з європи і сша.
Інакше кажучи, навіщо підприємствам було впроваджувати в автомобілі кондиціонери, коли їх і так би все одно купили.
Радянські авто мали бути ” спартанськими»
Не секрет, що в срср діяла певна зрівнялівка. Влада була зацікавлена, щоб всі громадяни жили приблизно в однакових умовах і не особливо замислювалися про поліпшення свого побуту.
За третьою теорією відсутність на радянських машинах кондиціонерів якраз обумовлено цією зрівнялівкою. Мовляв, чим менше людині доступно зручностей, тим менше його потреби в цілому, а значить і контролювати його простіше.
